Дуже часто можна у сучасному суспільстві почути про жінку, яка народила та не годувала дитину – не годувала бо не «молочна порода». Чи воно насправді так?!
За даними Всесвітньої організації охорони(ВООЗ) лише до 3% жінок страждають на первинну агалактію (відсутність молока), що пов’язано з відсутністю залозистої частини або не достатнім розвитком у молочній залозі, деякими ендокринними захворюваннями та пошкодженнями після хірургічних утручань на молочній залозі. Вже з 16-го тижня вагітності груди здатні виробляти молоко. Але лактації перешкоджають високий рівень прогестерону та естрогена й інших гормонів вагітності, які виробляються плацентою.
Пусковим механізмом лактації є пологи та різка зміна гормонального фону після народження. Для лактогенезу не обов’язково, щоб вагітність була доношеною. Якщо навіть вона переривається достроково, лактація може починатися і розвиватися досить інтенсивно.
Процес лактації складається із двох взаємно пов’язаних, але разом з тим, достатньо автономних фаз: продукції молока та його виділення, двох материнських рефлексів – вироблення і виділення молока і, відповідно, основними гормонами, відповідальними за встановлення та підтримання лактації – пролактин та окситоцин.
РЕФЛЕКС ВИРОБЛЕННЯ МОЛОКА:
– пролактиновий рефлекс,
– аутокринний контроль.
Пролактин (ПЛР) – це ключовий лактогенний гормон, який стимулює первинне вироблення молока в грудях.
Пролактиновий рефлекс.
1.Виникає при смоктанні, має свій критичний період формування і адекватно формується при застосуванні раннього прикладання дитини до грудей матері після пологів. Саме в першу годину після народження інтенсивність смоктального рефлексу у дитини найбільш виражена і подразнення соска молочної залози супроводжується викидом ПРЛ та запуском процесу лактації.
2. Другим надзвичайно важливим чинником для формування і закріплення лактаційного нейро-гормонального рефлексу є активність і сила смоктання, достатня частота прикладання, яка визначається індивідуальним запитом дитини та ступенем його насиченості.
Активне, достатньо часте смоктання визначає успіх природного вигодовування в цілому.
Аутокринний контроль.
Крім нейро-ендокринного (пролактинового) механізму вироблення молока існує, так званий, аутокринний контроль (або регуляторно-гальмівна реакція), який забезпечується пригнічуючими речовинами самої молочної залози. При недостатньому видаленню молока із залози супресивні пептиди пригнічують альвеолярний синтез молока. І навпаки, часте і активне смоктання забезпечує регулярне видалення із молочної залози супресивних пептидів з наступною активацією вироблення молока. Це механізм індивідуальної регуляції кількості молока в окремо взятій молочній залозі.
Тобто існує прямий зв’язок між обсягом вироблення молока і тим запитом на молоко, який відбувається при смоктанні. Відсутність такого запиту швидко приводить до зворотного розвитку невикористаної молочної залози.
Правило кількості молока:
Використай або Втрать.
Молоко не можна накопичувати!
РЕФЛЕКС ВИДІЛЕННЯ МОЛОКА:
– окситоциновий рефлекс.
Другим надзвичайно важливим нейро-гормональним механізмом лактопоезу є рефлекс виведення молока, або окситоциновий.
Пусковою його ланкою, як і при пролактиновому рефлексі, є подразнення області соска і ареоли при активному смоктанні.
Існує декілька симптомів активного окситоцинового рефлексу, які може добре відчувати мати, що годує грудьми:
- відчуття поколювання або розпирання у молочних залозах перед початком або під час годування дитини;
- виділення молока із залоз, коли мати думає про дитину або чує її плач;
- виділення молока із однієї молочної залози, в той час як дитина смокче другу;
- виділення молока тонким струмочком із молочної залози, якщо дитина відривається від груді під час годування;
- повільне глибоке смоктання і ковтання дитиною молока;
- відчуття болю у матері від скорочення матки під час годування протягом 1 тижня після пологів.
Принциповою особливістю рефлексу виведення молока (окситоцинового) є участь вищих відділів центральної нервової системи і кори головного мозку.
Добре відома у широкій медичній практиці психогенна залежність і ранимість цього рефлексу.
Психологічний стрес, хвилювання, страх, біль, неуважне, грубе відношення до матері, яка годує, можуть приводити до повного (але тимчасового) гальмування рефлексу виведення молока, що пов’язано з дією адреналіну. У народі на таку ситуацію кажуть «молоко перегоріло», і, навпаки, радість, спокій матері, спілкування з дитиною можуть бути сигналом для його реалізації і закріплення. Така особливість рефлексу виведення молока може пояснити, чому успішне грудне вигодовування називають ще «ефектом довіри». Якщо мати глибоко вірить, що може забезпечити грудним молоком свою дитину, то вона, навіть стикаючись з різними проблемами або стресовими ситуаціями, успішно їх долає, що доводить досвід більшості матерів світу.
Забезпечення правильного прикладання дитини до грудей матері і здійснення ефективного смоктання - один з вирішальних чинників успіху лактації взагалі.
Незалежно від позиції, яку ви обираєте для годування, є ознаки які свідчать про правильну техніку прикладання.
Ознаки правильного прикладання:
- підборіддя дитини торкається груді матері;
- ротик дитини широко розкритий;
- нижня губа вивернута;
- щічки округлені або розтікаються на груді матері;
- більшу частину ареоли не видно ( в основному нижню її частину);
- мати не відчуває біль навіть при тривалому смоктанні;
- чути як дитина ковтає молоко.
Наслідки неправильної техніки вигодовування дитини:
• утворення тріщин, біль при годуванні грудьми, поява страху у матері перед відчуттям болі, гальмування рефлексу виведення молока;
• неефективне смоктання дитини, а отже його незадоволення, зниження маси тіла;
• недостатнє спорожнення молочної залози спричиняє лактостаз та зменшення секреції молока;
• розвивається так звана «гіпогалактія»;
• наслідком утворення тріщин і лактостазу може бути мастит.
Причинами неправильної техніки грудного годування є:
• недосвідченість матері;
• недосвідченість медичного персоналу, невміння надати практичну допомогу матері;
• годування дитини з пляшечки (долактаційне годування або догодовування) або застосування пустушки (феномен плутання сосків);
• деякі анатомічні варіанти сосків у матері;
• туге сповивання дитини, обмеженість її рухів;
• мала вага дитини.
Умовами доброї лактації є:
1. Передлактаційна підготовка молочної залози, яка визначається, насамперед, станом фето-плацентарної системи вагітної жінки.
2. Раннє прикладання новонародженого до грудей матері (у перші 30 хвилин після пологів).
3. Позитивний емоційний стан матері при годуванні грудьми.
4. Активне, інтенсивне, часте смоктання грудей за вимогою дитини.
5. Регулярне спорожнювання молочної залози.
6. Правильна техніка прикладання новонародженого до грудей матері для забезпечення ефективного смоктання.
Що ж відбувається, якщо ці умови не виконуються? Лактація все одно виникає, тому що вміст пролактину у крові після пологів підвищений протягом 25-40 днів. Пролактиновий «фон», який зберігається після пологів забезпечує мінімальну тривалість лактації на той час, поки відбувається її рефлекторна регуляція і підтримання (автономна фаза). Починаючи з середини 2-го місяця після пологів, за відсутності адекватності терміну, частоти і техніки прикладання дитини до грудей, у більшості жінок виникає гіпогалактія (недостатня кількість молока), а з часом, і повна втрата молока!
Арнольд Костка, підтримка грудного вигодовування, ГО «Сім’я і Життя»
За метеріалами:
«Сучасне ведення лактації та грудного вигодовування». Навчальний посібник під редакцією Шунько Є.Є., Київ 2002
«Консультирование по грудному вскармливанию». Руководство для слушателей, Всемирная Организация Здравоохранения,СН - 1211 Geneva – 27 Switzerland, ЮНИСЕФ, 1993
Неонатологія: навчальний посібник / За редакцією Т. К. Знаменської. − Київ: Асоціація
неонатологів України, 2012. – 880 с.
«Вчимося годувати грудьми». З.Городенчук, О. Шлемкевич – Львів: Видавництво «Свічадо», 2011
МОЗ України наказ № 149«Про затвердження Клінічного протоколу медичного догляду за здоровою дитиною віком до 3 років». 20.03.2008.
Наказ МОЗ України № 715 «Про подальше впровадження Розширеної Ініціативи «Лікарня, доброзичлива до дитини» в Україні». 2011.
Essential Newborn Care and Breastfeeding. WHO EURO, 2002
Уход во время Беременности, Родов, Послеродового периода и Уход за новорожденным. Руководство для эффективной практики. Всемирная организация здравоохранения, 2005
