Процес формування основних зв’язків дитини з навколишнім світом триває приблизно до трьох років. У цей період відбувається встановлення взаємин між малюком та дорослими.
У середині ХХ століття психоаналітик Рене Спітц уперше сформулював основні принципи «теорії прихильності» у взаєминах дітей і дорослих. Він спостерігав за немовлятами, яких віддали до дитячих будинків і притулків, і довів: безліч дітей, якими бездоганно опікується медичний персонал, – просто «тане на очах». Чому? Бо вони не мають фізичного контакту з дорослою людиною. Їм бракує любові, теплоти, материнського дотику. Від цього малюки навіть помирали.
Найперші місяці життя дитини неабияк впливають на всю її подальшу долю. У цей ранній період немовля будує свої ранні емоційні та психологічні мости в навколишній світ. При цьому вирішальну роль відіграє допомога турботливої людини поруч – матері, батька. На ранній стадії розвитку процес виникнення прихильності розвивається так: немовля від голоду чи від того, що мокрі пелюшки, починає скрикувати, плакати, воно махає ніжками, ручками, і напруження безупинно зростає, аж доки дорослі починають реагувати. Ось підійшла мама, взяла дитя на руки, дала йому груди, поміняла пелюшки і, тихенько наспівуючи, погойдує його на руках. Мати й немовля разом перебороли цей маленький стрес, вони обоє почуваються комфортно й затишно.
Дитина отримує важливий урок: світ не ворожий, у ньому є ті, хто подбає про неї, від людей можна чекати допомоги, співчуття, проявів турботи – усе це незамінні живильні речовини, необхідні для нормального функціонування психіки людини, для забезпечення процесу її розвитку.
Обійми сприяють розвитку головного мозку немовляти. Зокрема, поліпшується робота відділу мозку – гіпокампу, який відповідає за пам'ять. Під час обіймів активно виробляється і гормон росту. Дитина краще набирає вагу, росте, його кістки і м'язи стають міцнішими. Рівень гормону стресу, як і у дорослих, знижується, і завдяки обіймам діти краще сплять. Обійми стимулюють збільшення кількості окситоцину, який зменшує відчуття болю, підсилює імунітет. Обійми в дитинстві є одним із запорук формування здорової самооцінки. У дорослому житті це буде впевнена в собі особистість.
Дефіцит любові й лагідності, ніжного дотику перших місяців життя дитини заповнити неможливо. Інтенсивна терапія в більшості випадків так і не допомагає. Позбавляючи свою дитину батьківського тепла в перші місяці й роки її життя, батьки назавжди закривають їй шлях до життєвого успіху.
Дослідження показали, що діти, позбавлені батьківського піклування та любові, значно відставали від своїх однолітків у рості і вазі. У старшому віці їм може бути властиве почуття тривоги, вони занадто рано хочуть покладатися тільки на себе, адаптуватися до життя в таких умовах, де нікому розділити їх переживання.
У свої перші дні, тижні, місяці життя дитина ще не вміє говорити, і фактично її крики, як відзначають психологи, це життєво важливе для неї питання: «Батьки, ви любите мене?». І багато, що в житті дитини залежить від нашої реакції на її вигуки-питання, так як цим самим ми закладаємо фундамент наших взаємин, формуємо ступінь її довіри до нас і до цього нового світу.
Одна з найважливіших людських потреб – потреба в любові. Кожна людина хоче почуватися комусь потрібною. Для того, щоб дитина нормально розвивалася, треба постійно задовольняти цю потребу: казати, що вона вам дорога, потрібна, важлива, що вона просто гарна, улюблена. Про вашу любов свідчать також привітні погляди, ласкаві дотики, поплескування, погладжування, обійми і, звичайно, визнання: «Як добре, що ти у нас є», «Я люблю, коли ти вдома», «Мені добре, коли ми разом».
Відомий сімейний терапевт Вірджинія Сатир рекомендувала обіймати дитину кілька разів на день. Обійняти чотири рази, за її твердженням, потрібно кожному просто для виживання, а для доброго настрою – не менше восьми разів. Такі знаки безумовного прийняття особливо потрібні дитині. Вони підтримують її емоційно, допомагають психологічно розвиватися. Без таких знаків у малюка виникають емоційні проблеми, відхилення в поведінці, а то й нервово-психічні стани. І, до речі, не тільки дитина, а й підліток, і доросла людина потребує обіймів, цей прояв любові потрібен усім, абсолютно всім людям.
Хоч би скільки разів ви обіймали дитину – завжди буде замало. Неможливо отримати забагато батьківської любові. У таких простих речах, як обійми, погладжування, усмішка, у словах «Я тебе люблю» прихована величезна сила. Аби стати справжнім другом своєї дитини, маленької чи дорослої, – обіймайте її, і якомога частіше! Без маминих рук, пестощів і обіймів малюкам особливо погано.
Тактильні відчуття – найважливіші на початку життя. Коли народжується немовля, то відразу після пологів потребує тактильного контакту. Мамині погладжування, обійми, тепло її рук і грудей допомагають малюку швидше адаптуватися до навколишнього світу.
Відсутність обіймів травмує дитину. Рік за роком малюк вчиться отримувати задоволення від різних стимулів – візуальних, слухових, смакових... Однак тактильні – найпотужніші. Доведено: поцілунки і обійми стимулюють вироблення ендорфінів – гормонів щастя. Брак обіймів, мамина холодність, відстороненість призводять до емоційних порушень у майбутньому. Якщо у людини в старшому віці є відторгнення дотиків (такі люди кажуть, що не люблять, коли до них торкаються навіть близькі), отже, була травма, що порушує відчуття тіла. Травми через відсутність дотиків небезпечніщі тим, що не усвідомлюються дорослими. А іноді ними і провокуються. Насправді, установка «не привчати до рук» новонародженого – вкрай шкідлива для розвитку особистості маленької людини.
Обійми лікують! Навіть укол, зроблений не так, не тоді і не за тих обставин може нанести серйозну психологічну травму. Не кажучи вже про операційні втручання і перебування в реанімації.
Що робити? Один зі способів лікування травми: писати по долоньках, розмальовувати їх фарбами й олівцями (відновлення контуру тіла). Це допомагає повернутися «в себе».
Дуже терапевтично – робити кокон з ковдри, і там спати, ночувати в спальному мішку, колисати малюка на руках.
Експерименти, проведені на медичному факультеті дослідження відчутних контактів університету Майамі показали, що недоношені діти, яким щодня робили масаж – три сеанси по п'ятнадцять хвилин повільних, глибоких погладжувань, – додавали у вазі на 47% більше, ніж їхні маленькі сусіди по палаті, яким такої уваги не приділялося. У новонароджених, яким робили масаж, також спостерігалося поліпшення сну, жвавість і підвищення активності. Протягом наступних восьми місяців вони краще розвивалися і розумово, і фізично.
Діти, яким не вистачає «обнімашок», можуть провокувати, і тоді будь-які дотики будуть важливі для того, хто страждає від тактильного голоду. Ваш малюк раз у раз виводить вас із себе? Обійміть його! Обіймайте цілими днями кілька діб поспіль. Швидше за все, нестерпність зменшиться. Він просто насититься тактильними відчуттями...
Усі діти, повсюди на землі, мають потребу обіймів — як у сенсі фізичному, так і в духовному. Почутися притуленим, огорнутим означає сприймати світ як місце, в якому можна і хочеться жити.
Обійми створюють спеціальний зв’язок між розумом, тілом і емоціями.
Під час того, як ми обіймаємось, хімічний склад крові змінюється. Рівень гормону окситоцину, який ще називають гормоном радості, зростає. Зате рівень так званого гормону стресу – кортизол – знижується. Цей процес відбувається не тільки під час обіймів в класичному розумінні, а й, наприклад, коли ми просто робимо жест підтримки: торкаємося своєю рукою руки іншої людини.
Обійми в класичному розумінні слова тривають приблизно від 5 до 10 секунд. Однак це не означає, що обніматися потрібно з секундоміром. Перш за все це слід робити щиро. Коли ми обіймаємо людину, яка в розпачі, плаче, тремтить від хвилювання або страху, то тримаємо її в обіймах до тих пір, поки не відчуємо, що їй стало краще.
Чи варто носити немовля на руках? Чи варто брати на руки при першому ж плачі? «Носити не можна залишити», де ж поставити кому? Адже від цього буде залежати розвиток вашої дитини, її сприйняття навколишнього світу…
Наталія Савіцька, психолог, ГО «Сім’я і Життя»