Я одружена жінка, коли я завагітніла вдруге, моєму сину було півтора року.
Ми хотіли другу дитинку колись, але не зараз. Ця новина була як сніг на голову, хоча зачата ця дитинка була у великій любові.
Мій син ще такий малий, непосидючий, мені і так важко та основною проблемою було те, що я була у декретній відпустці, а мій чоловік звільнився і не міг знайти роботу. Сім‘ї практично не було на що жити, а допомагали нам батьки. Рішення було важке - позбутись цієї невчасної дитинки.
10 років минуло від часу, коли я зробила аборт. Багато чого в моєму житті відбулось, зневіра, розпач, руйнування всього доброго і цінного в житті.
Врешті я примирилась з Богом! Посповідалась з цього важкого гріха, почала жити звичним нормальним життям та було дещо, що залишиться зі мною назавжди - це біль за моєю ненародженою дитинкою! Цього я собі ніколи не зможу пробачити, ніколи не зможу про це забути! Вже нічого не змінити! І моє життя буде цим болем назавжди!
Коли мені запропонували піти на реколекції, я думала, що мені це не потрібно, це вже перегорнута сторінка мого життя, навіщо ворушити минуле, яке і так про себе боляче нагадує! Та я ДУЖЕ помилялась! Бог мав свій план і я таки на реколекції.
Ці три дні перевернули і змінили мій світогляд і душевний стан назавжди!
На протязі п'ять з половиною років подружнього життя ми не могли завагітніти. Звертались за допомогою до різних лікарів, робили все, що нам назначали, але бажаного результату не було. Ми дізналися від знайомих про напротехнології (Крейнгтонський метод) і після шести місяців лікування сталося найочікуваніше у нашому житті. Вагітність проходила дуже добре. Народилася наша донечка - Софійка 12.02.2018 року Божого.
Софійка, здорова, активна. Ми дуже вдячні Богу та п.Зореславі Городинчук з п.Маріанною Ісайською завдяки їм, ми маємо таке чудове щастічко і нарешті почули довгоочікуваний дитячий голосочок.
Ми дізналися про крейгтонську модель ще в часі наших заручин, до одруження, й одразу зацікавились та почали вивчати з нашим інструктором цей метод природного планування. Нам дуже сполобалося, бо крейгтонський метод є простим та зручним у користуванні, а головне - морально прийнятним та згідним з наукою Католицької Церкви. Використання будь-яких контрацептивів, більшість з яких, як відомо, є насправді ранньоабортивними, був для нас абсолютно неприпустимий шлях. Коли ми почали спостереження за біомаркерами циклу, карти відразу показали наявність у дружини певних проблем з гінекологічним здоров'ям. Після одруження ми використовували крейгтонський метод для тимчасового відкладання вагітності, діагностики та лікування. Через рік після весілля ми завагітніли, причому відразу ж у першому циклі після лікування! Це була величезна радість для нас!
Михайло та Марина - батьки трьох чудових дітей: Філомени – 8років, Антонія – 6 років і Богдана -4 роки. Після народження третьої дитини, ми почали задумуватись над тим як нам відкласти зачаття наступної дитини. Контрацепцією користуватись ми не хотіли, бо це шкідливо для здоров»я, а також суперечить нашим релігійним переконанням, тому ми почали використовувати природній метод метод планування сім’ї, коли найменшому синочкові було 8 місяців. Це був дуже складний період, бо я ще годувала дитину грудьми та вже почала відновлюватись плідність. Звісно спочатку були сумніви та недовіра до методу, але місяць за місяцем і впевненість зростала.
Ми прожили разом майже дев'ять років. За цей період подружнього життя ми обійшли майже всі клініки та лікарні, але результат був ніякий, даремна трата часу та фінансів. Всі лікарі направляли нас на репродуктивну медицину (штучне запліднення). І віра у вагітність зовсім зникала.
Знайома запросила нас на конференцію в Ужгород. Тут ми почули про якісь далекі нам ще тоді методи спостереження, напротехнологію, дієту і т.д. Зразу після конференції ми зустрілись з лікарем та інструктором. Це був наш єдиний шанс, який ми вирішили використати. Хоча, тоді нам зовсім не вірилось, що з цього може щось вийти. Але дякуючи висококваліфікованим спеціалістам, лікарю та інструктору вже через три місяці ми завагітніли. В природній спосіб, 28 жовтня 2016 року у нас народився здоровий синочок Давидик. Ми щиро вдячні Богу та команді спеціалістів, які працюють на Україні.
Мені було 23, коли я дізналась, що вагітна. Це була моя перша вагітність. З хлопцем з яким я зустрічалась на той час ми вже розійшлися. Коли я йому про це повідомила він спершу не повірив і сказав, що не впевнений, що це його дитина, оскільки ми застерігались, але коли я показала йому довідку про ультразвукове дослідження, де зазначався термін вагітності і сказала, що окрім нього в мене нікого не було він попросив час щоб подумати. В результаті він дав мені гроші на аборт, пояснюючи свій вчинок тим, що в нього не має до мене почуттів. Це ніби вибило мені землю з-під ніг, я була розгублена, приголомшена, тому що десь в глибині серця я сподівалась, що він мене підтримає. Я усвідомила, що залишилася зовсім одна, розуміння цього викликало в мене почуття розпачу, в мене з’явився страх… До того ж в мене був страх за дитину, оскільки ще не знаючи, що вагітна я вживала алкоголь… Але попри це все я хотіла цієї дитини і десь моє внутрішнє чуття мені підказувало, що з нею все гаразд, я навіть відчувала, що це дівчинка…
