У дитини існує своя психологія, і її необхідно вивчати з кількох причин:
• щоб розуміти і знати, що відбувається в душі вашого малюка, що він відчуває;
• допомогти йому пережити кризові етапи;
• полегшити собі життя в ці моменти;
• виключити можливість формування програмуючих внутрішніх конфліктів, які неминуче призведуть до обмеження внутрішньої свободи дитини і виникненню ряду захворювань згодом.
Існує теорія, яку довів американський психолог Станіслав Гроф, що дитина все чує і розуміє ще в утробі матері. У цій теорії розповідається про чотири матриці, які усі ми проходимо:
1. Первинна єдність з матір’ю. Внутріутробне переживання до початку пологів.
2. Ангонизм з матір’ю. Сутички в закритій матці.
3. Синергізм з матір’ю. Проштовхування через родовий канал.
4. Відділення від матері. Припинення симбіотичного союзу з матір’ю і формування нового типу стосунків.
Хоч і багато страшних слів написано, насправді, страшного нічого немає. Усі ми це пройшли, коли народжувалися. Важливе те, як ми це проходили.
Перша перинатальна матриця. Спочатку, я хочу детально описати першу перинатальну матрицю. Як сказано вище, вона називається – єдність з матір’ю. Як тільки ваш малюк «в пуп зав’язався», він вже жива істота, вже все бачить, все чує і відчуває. Тому, як тільки ви дізнаєтеся, що вагітні, починайте виховання своєї крихітки. Зрозуміло, що спочатку ви повинні пережити усі тяжкі трансформації у вашій голові, пов’язані з цією грандіозною подією. Адже не усі ми до цього готові, не усі ми цього хотіли. Якщо і дуже-дуже хотіли, то все одно не готові. Коли усі емоції стабілізуються, починайте негайне виховання малюка.
Як це зробити? Дитині треба співати, читати казки, одягати на «пузик» навушники і включати класичну музику. Матусі треба танцювати і багато гуляти на свіжому повітрі. Треба на будь-який шум, який лякає вас і малюка, пояснювати йому, що все нормально, «Це був...(проїхала велика і шумна вантажівка)». Заспокоювати його, коли вам страшно або сумно, і завжди говорити, що ви з ним – команда і все переживете разом.
Я акцентую увагу на поясненні усіх цих процесів з наукової точки зору.
На цьому етапі (у першій матриці) малюк відчуває себе упевнено, якщо все добре з мамою. Нехай ви скажете, що це зовсім не малюк, суть від цього не зміниться. ЦЕ СПРАВЖНЯ ЛЮДИНА! Плід вже все відчуває і розуміє. Існують дослідження, які розкрили факти, в місячному розвитку (3-4 тижні), коли мама йде на аборт, плід намагається втекти від інструменту і забивається до далекої стінки матки. Вони вже бояться втратити матір. Як вони це розуміють, невідомо. Багато учених припускають клітинну пам’ять, так що людина, все розуміє з самого зачаття. Так от, повернемося до розвитку. Коли малюки відчувають, що мамам потрібні і ними люблені, вони знаходяться в стані ейфорії. Ще цю матрицю називають «Матриця наївності». Вона формує життєвий потенціал людини. Доведено, що у дітей, батьки яких їх любили і на цьому етапі приділяли їм увагу не менше інших, базовий психічний потенціал вищий, ніж у протилежних випадках. Це доведено вже дуже давно. 9 місяців в утробі матері, від моменту зачаття до моменту початку перейм – рай. Навіть сам момент зачаття віддруковується в нашій психіці. В ідеалі дитина живе в умовах, які відповідають нашому уявленню про рай: повна захищеність, однакова температура, постійна ситість, легкість (плаває, як в невагомості).
Нормальна перша матриця – ми любимо і уміємо розслабитися, відпочити, порадіти, приймати любов. Вона стимулює нас до розвитку.
Якщо ж, відбувається травмована перинатальна матриця, то життєві принципи людини стануть такими:
1. Завжди я не вчасно;
2. Якщо батьки думали про аборт – страх смерті. Програма «Тільки я розслаблюся – мене уб’ють»;
3. При токсикозі – «нудить мене від вашої радості», або «як можна розвиватися, коли діти гинуть від голоду».
4. Якщо мама хворіла «якщо я розслаблюся, то захворію».
Якщо ви випробовуєте на собі подібні реакції, можливо, у вашої мами були проблеми в першій матриці.
Друга перинатальна матриця. Друга перинатальна матриця відноситься до першої клінічної стадії пологів. Внутріутробне існування, близьке в нормальних умовах до ідеалу, добігає кінця. Це створює ситуацію повної невизначеності і загрози для життя з різними ознаками тілесного дискомфорту. Дитина переживає страх. На цій стадії маткові перейми зачіпають плід, але шийка матки ще закрита і шляху назовні немає. Мати і дитина стають джерелом болю один для одного і вступають у біологічний конфлікт.
У цей момент треба дуже намагатися «бути з малюком». Як би боляче вам не було, не думайте погано про вашу дитину. Постарайтеся говорити йому, що все нормально, так і повинно все проходити. Завжди нагадуйте, що ви його любите.
Друга матриця починається від моменту початку перейм до повного відкриття шийки матки і початку потуг. У цей момент сила стискування матки складає близько 50 кілограмів. Уявіть, що такий тиск витримує тіло 3-х кілограмової дитини. Гроф назвав цю матрицю «Жертва». Це стан жертви, на тебе давлять і немає виходу. При цьому виникає відчуття провини. Провина береться на себе: «Я був поганий і мене вигнали». Можливий розвиток травми любові (любили, а потім заподіяли біль і випхнули). У цій матриці напрацьовується пасивна сила («мене голими руками не візьмеш, я – сильний»), терплячість, наполегливість, уміння виживати. Людина уміє чекати, терпіти, переносити незручності життя. При першій матриці людина відрізняється деякою непосидючістю, тобто йому важко висидіти на уроці або концерті. Наркоз, призводить до «відмороження» в житті, тобто ситуація вимагає терпіння. При екстреному кесаревому (коли перейми були, а потім вони припинилися) людині важко довести справу до кінця. При стрімких пологах людина намагається вирішити проблеми дуже швидко, а якщо щось не виходить – відмовитися.
При надлишку другої матриці (тривалі пологи) людині у житті відведена сильна роль «жертви». Вона притягує ситуації, коли її «пресують», давлять, або начальство, або в сім’ї. Людина страждає, але при цьому підсвідомо почуває себе в цій ролі комфортно. При стимуляції пологів записується програма «Доки мене не підштовхнуть, я нічого не зроблю».
Третя перинатальна матриця. Пологи тривають. Ця стадія відмінна від попередньої тим, що шийка матки вже відкрита, і дитина починає рух по родовому каналу. Для дитини це означає серйозну боротьбу за виживання з механічним тиском, що руйнує, і часто із задухою. Але система вже не закрита, і виникає перспектива припинення нестерпної ситуації. Зусилля та інтереси дитини і матері співпадають. Їх спільне інтенсивне прагнення має на меті припинити цей, в основному, хворобливий стан. Ця матриця ще називається «Матриця боротьби». Вона характеризує активність людини в моменти життя, коли від її активної або вичікувальної позиції щось залежить. Якщо мати поводилася в потужному періоді правильно, допомагала дитині, якщо вона відчувала, що в період боротьби не самотня, то в подальшому житті її поведінка буде адекватною ситуації. При кесаревому розтині, як плановому, так і екстреному, матриця не формується, хоча це спірно.
Третя матриця охоплює період потуг, коли дитина просувається з матки по пологових шляхах. У нормі це триває 20-40 хвилин. У цій матриці напрацьовується активна сила («я поборюся і впораюся»), цілеспрямованість, хоробрість, сміливість.
Негативами цієї матриці можуть являтися як її надлишок, так і недолік. Так, при кесаревому розтині, стрімких пологах, виштовхуванні дитини люди надалі не уміють боротися, коли виникає ситуація боротьби їх потрібно штовхати в спину. Діти інтуїтивно напрацьовують цю матрицю у бійках і конфліктах: вона б’ється, його б’ють. Надлишок третьої матриці проявляється в тому, що у цих людей усе життя – боротьба. Вони завжди борються, знаходять проти кого і з ким. Якщо при цьому розвинулася асфіксія (дитина народилася синя або біла) виникає величезне відчуття провини і в житті це проявляється грою із смертю, смертельно небезпечною боротьбою (революціонери, рятувальники, підводники, екстремальні види спорту...). При клінічній смерті дитини в третій матриці виникає програма прихованого суїциду. Якщо застосовувалися акушерські щипці – у дії потрібна чиясь допомога, але з іншого боку, вона цієї допомоги боїться, тому що хвороблива. При розривах виникає страх своєї сили, відчуття провини, програма «Як тільки я застосую свою силу – це завдасть шкоди, болю». При пологах в сідничному передлежанні в житті люди прагнуть все зробити незвичайним шляхом.
Четверта перинатальна матриця. Відділення від матері. Четверта перинатальна матриця «Матриця свободи». Починається з моменту народження і формування, закінчується в період перших 7 днів після народження, в перший місяць, або створюється і переглядається усе життя людини. Тобто людина усе життя переглядає своє відношення до свободи і власних можливостей, враховуючи обставини своєї появи на світ. Різні дослідники по-різному оцінюють тривалість формування 4-ої матриці. Якщо дитина з деяких причин розлучена з матір’ю після народження, то в дорослому віці свободу і незалежність вона може розцінювати як тягар і мріяти про повернення в матрицю невинності. Ця матриця охоплює період від моменту виходу дитини на світло і до 5-7 дня після пологів. Після важкої праці і переживань пологів дитина отримує свободу, її люблять і приймають. В ідеалі мама повинна узяти дитину на руки, прикласти до грудей, дитині необхідно відчути турботу, любов, захищеність і свободу, полегшення. На жаль, в наших пологових підсвідомо свобода асоціюється з холодом, болем, голодом, самотністю...
Існують також інші ситуації, пов’язані з пологами, наприклад, якщо дитину чекали хлопчиком або дівчинкою, а вона народилася іншої статі, виникає травма статевої ідентифікації (чи «виправдаю я надії батьків»). Часто ці люди намагаються бути іншої статі. Це одна з версій гомосексуалізму. Якщо недоношену дитину поміщають в кювез, то підсвідомо виникає бар’єр між собою і світом. У разі близнюків людині потрібне почуття, що хтось поруч, при пологах у другого виникає травма покинутості, що її зрадили, від неї пішли, а у першої – провина, що вона кинута, залишена.
Якщо у матері були аборти до цієї дитини, вони записуються в психіку цієї дитини, і формується так званий синдром вцілілої дитини від аборту. Можна переживати страх насильницької смерті і відчуття провини, страх дати собі свободу (раптом знову уб’ють).
Як же бути, коли було застосовано які-небудь втручання (кесаревий розтин, анестезія, стимуляція пологів, аборти ) при пологах або до них?
Вважається, що повноцінним грудним вигодовуванням до року, хорошим доглядом і любов'ю можна компенсувати негативні перинатальні матриці (наприклад, якщо був кесаревий розтин, якщо дитина потрапила відразу після народження в дитячу лікарню і була розлучена з матір’ю і тому подібне).
Визнання ролі перинатальних матриць робить можливим прийти до принципово важливого висновку про те, що в утробі матері дитина живе власним психічним життям. Звичайно, остання обмежена несвідомим психічним, проте, дитина може запам’ятовувати власні психічні процеси, що відбуваються в пологах.
Знання картини матриць дозволяє нам спрогнозувати вплив шкідливих чинників і позбавитися від них.
Потурбуйтеся про вашого малюка, задовго до його появи на світ!
Наталія Савіцька, психолог, ГО «Сім’я і Життя»
