Що робити, якщо у дитини почастішали емоційні зриви? Чому раніше спокійний підліток раптом починає вибухати з будь-якого приводу? Як допомагати йому і не зриватися самим?
У психології є вираз «емоційні повені», коли «емоції затоплюють мозок». Виявляється, при сильному емоційному ударі, у стані афекту, лобові частки головного мозку, що відповідають за прийняття рішень, відключаються.
У дітей функції лобових часток не сформовані, тому 2-3х річний малюк не може себе вмовити, якщо боїться, радіє, засмучується – переживає різні емоції.
БАТЬКАМ ВАЖЛИВО ПРИЙНЯТИ, НАЗВАТИ ЕМОЦІЇ І ПРИДУМАТИ
ПЛАН, ЯК ПОЛЕГШИТИ ПРОЖИВАННЯ ЦИХ ПОЧУТТІВ.
Наприклад, боксувати подушку при злості або обіймати улюблену іграшку при неприємних медичних процедурах...
Емоції під забороною
На жаль, батьки частіше реагують на прояв емоцій своїх дітей так само, як їх виховували в дитинстві: забороняють відчувати і проявляти емоції. Мами більше схильні заперечувати, забороняють відчувати: «Це зовсім не боляче», «Нічого страшного». Тати ж забороняють проявляти емоції: «Не смій плакати», «Ніколи не показуй, що боїшся». І дитина стримується.
Після такого довгого терпіння відбувається вибух (афект) або невідреаговані, пригнічені почуття зберігаються в організмі у вигляді захворювань.
До підліткового віку діти напрацьовують ті чи інші способи реагування. Але гормональна перебудова, дисбаланс структур мозку впливають на поведінку підлітка. Особливо такі зміни помітні батькам спокійних дітей.
Спокій уже в минулому
Мами і тати холериків вже в дитинстві стикаються із перепадами настрою своїх дітей. Таких діток частіше водять до психолога або на групи корекції. А спокійних діток, флегматиків або врівноважених сангвініків більше завантажують розвиватись для вундеркіндів. Спокійні діти «зручні» вихователям, показують високі досягнення, радують батьків. Тому, коли десятирічка-відмінник, переможець олімпіад, раптом починає грубити, грюкати дверима і заперечувати свої досягнення і інтереси, батьки в замішанні, іноді – у шоці.
Перш за все важливо розуміти, що
ПІДЛІТКОВИЙ ВІК, ЯК ВІТРЯНКА, ОБОВ'ЯЗКОВО ПРОЙДЕ.
АЛЕ ПРОЖИТИ ЙОГО ВАЖЛИВО ВЧАСНО, ЩОБ ПОТІМ НЕ БУЛО УСКЛАДНЕНЬ.
Емоційний інтелект необхідно розвивати ще й тому, що він цінується набагато більше, ніж знання. Люди з високим емоційним інтелектом успішніші, здорові і щасливі.
Емоційний інтелект батьків
Розвиваючи емоційний інтелект разом із підлітком, дорослі допомагають собі і підтримують свою дитину. Це така «зеленка» під час «вітрянки», підліткової кризи.
Наша з вами задача – розглядати конфліктні ситуації, емоційні сплески не як проблеми, а як можливості розвитку.
Ознаки розвиненого емоційного інтелекту
Виділяють ряд ознак високого емоційного інтелекту. Дорослі можуть допомогти підліткам, розвиваючи ці навички разом.
Здатність впізнавати і називати свої почуття.
Маленькі діти заспокоюються, якщо озвучити їхні почуття. Називання почуттів допомагає і дорослому, але люди не завжди знаходять потрібні слова, щоб розповісти про свої переживання й відчуття.
- Дитині 2-3х років ми називаємо почуття: тобі зараз страшно, весело, сумно.
- Із підлітками озвучуємо тільки свої: я злюся, мені сумно, запитуємо: що ти відчуваєш?
Уміння управляти почуттями.
Це дуже складно для підлітків, тому що префронтальна кора головного мозку, відповідальна за розуміння наслідків, контроль і придушення сьогохвилинних імпульсів знаходиться у безперервному розвитку. Підлітки потребують підтримки і мотивації із боку дорослих у питаннях, що стосуються роздумів над своїми діями.
МИ, ДОРОСЛІ, ПОВИННІ СТАТИ «ЛОБОВОЮ ЧАСТИНОЮ» НАШИХ ДІТЕЙ, ВИКОНУЮЧИ ФУНКЦІЇ, ЯКІ В ЇХ МОЗКУ ЩЕ ТІЛЬКИ ФОРМУЮТЬСЯ.
Стати «лобовою частиною» – це не моралізаторство і розповіді про те, що таке добре і що таке погано, а більше питань і спонукання до роздумів.
Найбільш правильні і важливі речі підліток сприймає, як тиск, обмеження його свободи, якщо це тільки не висновок, до якого він прийшов сам.
Здатність до емпатії – уміння відчувати, що відчуває інша людина.
Співпереживаючи героям вистави або фільму, підліток уже може стримувати себе у прояві емоції. Для того, щоб емоція була пригнічена, важливо дати можливість проговорити, що відчував або відреагувати пізніше – поплакати, проявити рухову активність.
Співпереживати без слів.
Уміння надати емоційну підтримку іншим.
Важливий навик у розвитку емоційного інтелекту. Уміння підтримати іншого найкраще проявляється у спільних поїздках з однокласниками, на спортивних зборах, у таборах відпочинку. Такі поїздки дуже важливі і бажані для підлітків. Батьки відзначають, що в цих поїздках діти дорослішають.
У колективі підліток освоює ще й уміння будувати емоційно-теплі відносини.
Настає час кращих друзів і перших побачень. Для батьків у цей хвилюючий період, важливо бути поруч, але не втручатися, даючи поради і настанови.
Початок любовних, близьких дружніх відносин сприяє не тільки зміцненню і поліпшенню нашої здатності взаємодіяти з іншими людьми, але і допомагає зрозуміти самих себе.
ОСНОВНА НАВИЧКА УСПІШНОСТІ, ЯКА ЗАКЛАДАЄТЬСЯ
У ДИТИНСТВІ – УМІННЯ ПЕРЕЖИВАТИ ФРУСТРАЦІЮ
(РОЗЧАРУВАННЯ, НЕМОЖЛИВІСТЬ ОТРИМАТИ БАЖАНЕ),
НЕ РУЙНУЮЧИСЬ!
Мало хто із дорослих мають такий навик, тому батькам важливо звертатися за допомогою до фахівців.
- Просити про допомогу – теж важливий навик.
- Уміння відмовити, сказати «ні».
Звертаючись до людини із проханням, ми готові до того, що співрозмовник може не погодитися, відмовити нам.
Батьки частіше висувають вимоги, що призводить до опору або підпорядкування із боку підлітка. Опір призводить до конфронтації, а підпорядкування пригнічує особистість. Можливість відмовити, сказати «ні» дитина сприймає як повагу до його особистості.
Так підліток вчиться вибудовувати кордони, оцінювати ризики для себе і оточуючих.
Уміння змінювати почуття, заспокоюватися і вміння мотивувати себе.
Важливо пам'ятати, що в момент «затоплення» марно розповідати потопаючому, хто винен і що робити. Помітити і надати першу допомогу необхідно, тому що тонуть зазвичай тихо без закликів про допомогу. Якщо відчуваєте, що самі не справляєтеся – звертайтеся до фахівців.
Психолог/логопед
Н.Савіцька
