Свідчення учасниць реколекцій

На початку реколекцій
«Тепер уже знаю, якою може бути смерть»
«В кінці-кінців я тільки наполовину перенесла операцію. Моя друга половина померла разом з дитинкою. Біль був величезним.»
«Я просто мертва, мертва, мертва, мертва всередині.»
«Ніхто не казав мені, що в ту мить, коли перериватимуть мою вагітність, моя душа почне обливатися кров’ю... Аборт руйнує нанівець внутрішній світ жінки.»
«Я відчуваю, що помираю всередині.»
«Коли я вийшла з лікарні, частина мого серця залишилась там.»
«Я повинна була би вмерти разом з дитинкою.»
«На тому столі я відчувала подих смерті, всю її темноту та безповоротність.»
«Я відчуваю, що не треба було б народитися на цей світ, та іноді хочу померти.»
«Я хотіла померти разом з моєю дитинкою.»
«Я теж померла на тому столі після першого мого аборту.»
«Я не хотіла йти туди, проте була занадто втомлена, щоб боротися, занадто втомлена, щоб думати. Я просто зупинила свої почуття. Насправді то не я пішла в той день у лікарню, а хтось інший. З того часу не знаходжу свого справжнього я. Думаю, воно вмерло в той день…»
Наприкінці реколекцій
«Свою історію я пробую прирівняти до історії з кровоточивою жінкою, яка торкнулась Ісусового одягу і від цього зцілилась. Зі мною трапилось навпаки, адже не я торкнулась Його, а Він торкнувся мене. Ісус привів мене сюди. Я змогла покласти ношу, яку носила 26 років. Це була перша ніч, коли я спала спокійно! Я відчула полегшення, і з глибокою вдячністю дякую за все, що Господь послав на мій шлях задля мого зцілення».